Слезою капает роса
На травы, на цветы...
И где роса, а где слеза,
Лишь знаешь только Ты...
...
Жемчужинка свой путь начнет,
Сокрыта и одна,
Но в ожерелье вдруг сверкнет,
И будет всем видна.
Не торопись себя отдать
На праздный стол утех,
Ты в перламутр облекись,
Сокрытая от всех.
Когда же Мастера рука
Жемчужинку возьмет,
И нежно, бережно храня,
Оправу подберет,
Как знать, какой земной судьбой
Дано ей воссиять?!
Но жизнь жемчужинке дана,
А значит счастья ждать!
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 9664 раза. Голосов 10. Средняя оценка: 4.6
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Драгоценная моя Жемчужинка. Твои стихи наполнены Духом Святым, любовью Божьей и мудростью. Люблю тебя сестричка моя возлюбленная. Это тебе мой подарочек с любовью в Господе.
Спасибо, моя драгоценная Мариночка. Храни свое сердечко доброе и нежное.
Ulka
2009-03-23 18:58:38
... проникновенно, чувственно и душевно .. Комментарий автора: вряд ли чувственно-душевно, скорее вдохновенно Духом, когда Он приоткрывает будщее. Но спасибо за отклик ))
Нина
2009-03-23 19:51:10
Очень нежно, красиво, и с глубоким смыслом. Спасибо, Наталья! Комментарий автора: нежно, правильное слово, так говорит Отец к дочерям Своим - Я снова устрою тебя и ты будешь устроена....)) Спасибо, Нина.
Maria Kruchinina
2011-03-16 19:55:56
Как просто и ... глубоко... Спасибо, это так близко моему сердцу! Комментарий автора: спасибо )
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...
